** ** **
« Творця нема! - кричить людина
І в злості кулаки стискає.
-
Природа світ оцей
створила»,-
І себе богом називає.
А Господа святі закони,
( Що для добра ж їй дані були ),
Під ноги кинула й глумиться,
І каже, що про них не чула.
Для неї рай – розваги й гроші,
На це нічого не шкодує.
Не дума, що так жити досить,
Й безціні дні свої марнує.
Якщо для тебе Бог – це казка,
Тоді і каятись не треба,
Але чому ж душа у горі
У відчаї гукає в небо?
Чому в хвилини передсмертні
Вона сповідуватись хоче?
Що не дає їй так спокою?
Якщо ж не совість це, то що це?
Послухай: голос це Господній
Тебе від зла остерігає,
Звучить для тебе він сьогодні,
Ще нині Бог тебе чекає.
** ** **
Л. К- В.
2018
Творця нема! - кричить людина...
© Copyright: Людмила Калашникова -Варавко, 2023
Свидетельство о публикации №123022607608
Свидетельство о публикации №123022607608
Рецензии