***
Шепіт у темряві чую твій дуже сміливий,
Руками-тентаклями здавлюєш дужче шибарі.
До «перемоги» рахую відверті хвилини,
Між тим, в голові, сторінки Камасутри гортаю.
Я просто сьогодні відволікаюсь тобою.
В темні години, як завше, потрібні обійми.
Пеклом обпалюють тіло вологі долоні,
Ти мною керуєш наче смиренним кормилом.
Через відсутність вай-фаю вмикаю уяву,
Ти допоможеш мені це відчути скоріше.
Жити в постійному стресі не зможу, я знаю,
То;му лишається нам смакувати у тиші.
…..
Опісля оновлені нерви згадають минуле:
Було «не на часі» і так ми прожили третину.
Тепер розумію, той пострах мене баламутив
І повністю лютого привид мій потяг поглинув.
***
Вірш написаний за спогадами перших місяців війни 2022
© Ольга Ритик
***
© Copyright: Ольга Рытикъ, 2023
Свидетельство о публикации №123022308767
Свидетельство о публикации №123022308767
Рецензии