Вода – життя і завжди у потребі,
Дощу давно таки вже не було.
Кудлаті хмари розляглись на небі,
Великі тіні впали на село.
Мов хвиля котиться відлуння грому,
Блискучі стріли в небі вогняні.
І тане навкруги спекоти втома,
Зітхнула нива молода у тні.
Колосся наливати необхідно,
Вода жадана там , на висоті.
Без дощику зерно зростає бідним,
Жнива неплідні випадуть тоді.
Нарешті дощ застукав у віконце,
Завісу мокру опустив додолу.
Не проглядає вже крізь хмари сонце,
Купається в дощі широке поле.
Тріпоче на вітру промокле листя,
Зеленим сіє решетом краплини.
Усе навкруг у дощовим намисті,
Туманом білим за селом лощини.
Вага дощу згинає трави, віти,
Земля вологу смокче та вбирає.
Радіють і блищать у краплях квіти,
Бо без води життя для них немає.
Дощ
© Copyright: Валентина Шакула, 2023
Свидетельство о публикации №123022304994
Свидетельство о публикации №123022304994
Рецензии