Леся Украинка. Мой путь

На путь я вышла раннею весною
И тихо песнь несмелую запела,
А кто встречался на пути со мною,
Тому я искренне душою пела:
«Одной недолго сбиться на пути,
Да трудно сбиться, вместе коль идти».

Иду дорогой с песнею с своею,
Но не ищите в ней пророческой науки, —
Нет, голоса я громкого неймею!
Когда ж кто слёзы льёт от тяжкой муки, —
Скажу я: «Плачем вместе, брат, со мной!»
С его печалию напев солью я свой,

Вдвоём — и сердцу и не так уж больно.
Когда ж на долгом на пути придётся
Услышать мне напев могучий, вольный, —
В моей душе ему откли́к найдётся.
Похороню тогда я грусть мою
И песни вольной злой тоской не отравлю.

Когда я взор мой к небу подымаю,
Я новых звёзд в нём не ищу напрасно,
Я там свободу, братство, равенство желаю
Сквозь тучи чёрные углянуть ясно, —
Те три великих золотых звезды,
Что людям бездну лет сияют с высоты...

Лишь только тёрны на пути найду ли,
Иль встречу, может быть, где цвет душистый?
До цели я намеченной дойду ли,
Иль кончу без поры свой путь тернистый, —
Хочу я так свой кончить путь в веках,
Как начинала: с песней на устах!

                [22 мая 1890]




МІЙ ШЛЯХ

На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала,
А хто стрівався на шляху зо мною,
Того я щирим серденьком вітала:
«Самій не довго збитися з путі,
Та трудно з неї збитись у гурті».

Я йду шляхом, пісні свої співаю;
Та не шукайте в них пророчої науки, –
Ні, голосу я гучного не маю!
Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, –
Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!»
З його плачем я спів з’єднаю свій,

Бо не такі вже гіркі сльози – спільні.
Коли ж на довгому шляху прийдеться
Мені почути співи гучні, вільні, –
В моїй душі для них луна знайдеться.
Сховаю я тоді журбу свою
І пісні вільної жалем не отрую.

Коли я погляд свій на небо зводжу, –
Нових зірок на йому не шукаю,
Я там братерство, рівність, волю гожу
Крізь чорні хмари вглядіти бажаю, –
Тих три величні золоті зорі,
Що людям сяють безліч літ вгорі…

Чи тільки терни на шляху знайду,
Чи стріну, може, де і квіт барвистий?
Чи до мети я певної дійду,
Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, –
Бажаю так скінчити я свій шлях,
Як починала: з співом на устах!

                [22 травня 1890]