Штормило море. Проганяло сон
І той втікав... Хіба що, на край світу?
Іскрився щедрим сонцем "Совіньйон"...
Лиш два ковтки і я прощаюсь з літом.
Штормило море. У дощів - сезон.
Тепло сховалось, кутаючись в хмари.
І повелитель моря, Посейдон,
У небо кинув блискавки й почвари.
Штормило море. Галька шарудить.
Між небом й морем вже межі немає.
Доріжка місячна проглянула на мить
І в чрево моря кинулась, безкрає.
Штормило море. У порту - вогні.
Озоном запиваю біль утрати...
Кричать птахи - на злеті, в вишині.
Не намагайся запеленгувати.
Штормило море. Хвиль і вітру спір?
Чорти колотять в дно морське - із милосердя?
Чи дні очищення? І муть стікає з гір,
Й каміння падає з душі. В безсмертя.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Штормило море".
http://stihi.ru/2011/11/14/3526
Штормило море
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123022303400
Свидетельство о публикации №123022303400
Рецензии