Я римую тебе з подарунками долі…
Ти - прекрасна, як схід над століттям ночей…
Той, хто певен, що грає написані ролі
у чужих палестинах, де сонце пече
без причини пекти, неодмінно втрачає
щось занадто важливо для вітру… Зима
пропонує холодну ілюзію раю
тим, у кого тепла за душею нема…
Хтось шукає весни за лаштунками літа
у надії пустій неодмінно знайтись
поза часом… Когось пропускають крізь сито
перетриманих дум про майбутнього вись…
Кимось небо фарбують на тлі вигоряння…
Хтось замріяно марить про серце пісне…
А ось я… я римую тебе як кохання,
що ніколи… ніколи уже не мине…
Тобi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123022200870
Свидетельство о публикации №123022200870
Рецензии