В мені дурная кров -
І проситься на волю.
В мені дурніє кров -
І їсть мене. До болю.
Моя - дурная кров.
Прокляття та чума.
З глибин хвилює знову.
Чудовиськів із дна.
Як безель, що минуло -
По колу проверну.
І в небуття пірнуло,
В холодную весну.
В мені усе вмирає -
Гріховне і святе.
Лиш часоплин складає
Рівняння надпросте.
Де ікс - то кров смердюча,
Іржавая, як брухт.
А відповідь - болюча
І твій спиняє рух.
Во мне дурная кровь
© Copyright: Розалина Мунич, 2023
Свидетельство о публикации №123022202837
Свидетельство о публикации №123022202837
Рецензии