Богдан Лепкий 1872-1941 Буря

Шалела буря. Гром за громом
На землю с блеском бил с небес,
Как будто с привязи сорвался
Мифический лютейший пёс,
Сшибался, злясь, над моим домом.

А молнии, подобно змеям
Пекельным, вились по земле
И яркие тянули шеи,
В небесном кованы огне.
А темень - Господи помилуй!

Казалось, будто время судное
Настало и  уж близок час,
Когда легко  и без натуги
Земля и небо, мир и люди
В безвестности исчезнут враз.

Но не исчезли. Прогремели
Над миром громы. И прошло
Ненастье мимо. Лишь шумели
Дождинки и в моё окно,
Как мухи, бились и звенели.

...........................

Вот так и молодость промчится,
Как эта буря по весне.
Потухнет взгяд, спина согнется
И уж не выпрямится, нет!
Огонь погасший не займётся.

И только полночью глухою,
Когда тебя покинет сон,
Припомнишь время молодое,
Вздохнешь над ним, и все былое
С тоскою постучит в окно.

Шаліла буря. Грім за громом
У землю з луском бив з небес,
І, мов відорваний з припону
Якийсь казочний лютий пес
Встікався, зливсь над моїм домом.

А блискавки, неначе змії
Пекельні, вились по землі
І витягали ясні шиї,
В небеснім ковані вогні.
А темрява — хай господь криє!

Здавалося, хвилина суду
Прийшла і наблизився час,
Коли без праці і без труду
Земля і небо, світ і люди
Пропадуть в безвістях нараз.

Та не пропали. Прогриміли
Над світом громи. Перейшла
Весняна буря. Лиш шуміли
Дощу краплини й до вікна,
Як мухи, билися, бриніли.
-----------------------------------------
Отак і молодість минеться,
Як тая буря навесні.
Погаснуть очі, карк зігнеться
І вже не випрямиться, ні!
Огонь погасне й не займеться.

І тільки в північну годину,
Коли тебе покине сон,
З жалем спімнеш минулу днину,
І спомини у ту хвилину
Роєм ударять до вікон.