Не могу позабыть тебя...

Не могу позабыть тебя.
Мне страшно.
        Мучительно.
                Больно.
Не могу позабыть тебя.
Кричу себе снова:
                Довольно!
Не могу позабыть тебя.
Все пути – в никуда,
                а даль - беспроглядна.
Я звезду потерял.
                Увы, безвозвратно.


Виктор Коноплев
1988


Рецензии