Як довго тривають морози,
Як довго немає весни!
Душа відпочити не в змозі
Від подихів злої війни.
Вже скоро летіти лелекам
Із вирію в рідне гніздо,
Та тільки бездушним ракетам
Лелечі турботи - ніщо!
Вже скоро виходити в поле,
Щоб сіяти в землю зерно,
От тільки потягує болем
Похмуре сумне полотно.
У ранах уся Україна,
Та смерті жадає моsкаль…
На згарищах, вирвах, руїнах -
Повсюди панує печаль…
Довго
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123021905669
Свидетельство о публикации №123021905669
Рецензии