Микола Зеров 1990-1937. В Донбассе

Двенадцать дней, двенадцать синих чаш
Над серыми и ржавыми ярами -
Мы их цедили мелкими глотками,
Ведь знали: каждый  будет только наш.

С далёких нив, где море и Сиваш,
Ветра глубокими слетались снами,
День угасал, закатными часами
Манила степь из сада, из-под крыш.

И в гору мы карабкались сквозь тёрн,
Глаз не сводили мы с огнистых зёрен,
Просыпанных в сияющую синь.

Гас небосклон полосками янтарными,
А против нас во мгле куда ни кинь
Всходили две звезды на солеварне.

В Донбасi

Дванадцять днів, дванадцять синіх чаш
Над сірими і ржавими ярами —
Ми їх пили маленькими ковтками,
Бо знали ми: півмісяць буде наш.

З далеких гін, де море і Сиваш,
Вітри міцними набігали снами,
Схилявся день до західної брами
І вабив степ із саду і піддаш.

І вгору брались ми крізь глід і терен,
Не зводячи очей з огнистих зерен,
Просипаних на кристалічну синь.

В крайнебі гасли просмуги янтарні,
А проти нас крізь млу і далечінь
Займалось дві зорі на солеварні.

4.05.1933