Любовь до забвения

   Н.Бидненко
Любов і ти – це антитеза?
А спробуй так: до забуття…
Щоби багатшим стать від Креза
На це прекрасне почуття.
А то: холодний, без емоцій,
Душа – немов осіння мла…
Чому ж тоді на кожнім кроці
Від тебе хвилі йдуть тепла?
Й слова твої, мов лід, холодні,
А очі аж кричать: «Не вір!»…
Давай пірнемо в ту безодню,
Що звуть коханням з давніх пір.
***
Любовь и ты - то антитеза?
Попробуй так: до забытья...
Так, чтобы стать богаче, чем Креза
На это чувство, жажду я.
А ты - холодный, без эмоций,
Душа - поры осенней мгла...
Но от тебя с избытком порций
Ко мне идёт волна тепла!
Слова твои, как лёд холодный,
Глаза на взрыв кричат: "Не верь!"...
Мы в бездну ту нырнём сегодня,
Что все зовут – любовь теперь!


Рецензии