Примарна iлюзiя...

Туманом примарних ілюзій
Поволі душа отруїлась.
І вже потребує інфузій,
Без них уже жити несила.
Немає ні крапок ні ліній,
Усе розмиває імлою.
І люди уже ніби тіні
Й слова викривляє луною.
Наповнює душу і розум
П’янка віртуальна реальність.
 Зализує віршами прозу,
Вдягає в віночки банальність.
І ти уже ніби астматик
Хапаєш повітря губами.
Коли ти не «лайкнув» ту фотку
Чи комент не всипав квітками.
Летиш стрімголов спозаранку
Боїшся щоб щось пропустити.
А ти посміхнися світанку
І спробуй цей день просто жити.
Всміхатись на вулиці людям,
Не дивлячись що незнайомі.
Батькам подзвонити, а краще
Відвідати в отчому домі.
Життя – найцінніший дарунок,
А ми цілковито тікаєм
В ці гаджети кляті, як в трунок
І час так безглуздо втрачаєм.
Звернися у щирій молитві
До Бога простими словами.
Подякуй йому за дарунки,
За те що піклується нами.
Звільнися в собі від примари
Того віртуального світу.
Ти вартий не бути в отарі,
А просто в реальності жити…
              16.07.2020р.