Слова стріляють вірніше кулі -
Без контрольного і наповал.
Думок незрілих роїться вулик...
Ми - половинки, на тлі дзеркал?
Як крик підранка несамовитий,
Питання й відповіді прямі.
Ти бранець вільний? Кому судити?
Уже нічий, та іще - не мій.
Струсити легко від пилу одіж.
Що було "недо"? Душа кровить...
А почуття залишились поміж:
На "ти" - завчасно, і знов на - "ви".
Чим здивувати я змогла би?
Твоя, уже "сто перша" баба...
Одіж - одяг.
Вільний поетичний переклад власного вірша "На пепелище судеб".
http://stihi.ru/2015/06/11/3633
На попелищi доль
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123021503383
Свидетельство о публикации №123021503383
Рецензии