While reading souls P. Tychyna ua-en

Читаю  душі  ваші,  наче  книги,  я 
І  сам  цвіту  —  ридаю,  як  роса… 
Ах,  на  землі  одна,  одна  релігія  — 
 Страждань  краса. 

Ви  ніжно-стомлені,  —  троянди  зломлені: 
Ой,  не  цвісти  вам  знову,  не  цвісти. 
Кричать  ножі,  серцями  в  серце  встромлені: 
 зглянсь  хоч  Ти! 

Ріка  біжить,  хлюпоче,  грається. 
На  ній  линяють  весни,  мов  убір… 
Ви  плачете.  Вам  серце  розривається: 
 Людина  —  звір. 

О,  не  тривожтесь  так,  мої  улюблені: 
Людина  —  звір,  в  вас  чия  ж  любов? 
Ви  всі  —  до  храмів  храму  стежки  згублені 
 Святих  дібров. 

[1915] 

A beauty suffers in your souls,
I read them while they are in bloom...
There's one religion on the whole -
The one uniting all the tunes...

And in these broken flowers' dew
You won't be blooming anymore.
Your knives that touch a heart of mine
Your soul, so venomous and sore,

Won't see my soul. A river flows,
Its playful rhythm is so bright.
You're crying, changing spring's light clothes,
An inner beast of such a might

Still lives in you. Beloved crowds,
People are animals in part,
But who will carry love deep down
If holy temples lose their path?

©  Pavlo Tychyna, 1915
©  translated into English by Maryna Tchianova, 2023