Я хочу тебе запросити
На зустріч, чи може побачення…
Бо мрію давно попросити
У тебе одного пробачення.
Колись я сама вибирала –
І ти був найкращим таки!
І тільки тобі дарувала
Зізнання найперші рядки.
Та юність буває жорстока
До болю чужого й жалю…
І в скрутну для тебе хвилину
Сказала я що не люблю…
Тоді не змогла розділити
Твій смуток і горе твоє,
Та спомин про це мені жити
Давно вже повір не дає.
Моє проліскове кохання
Я мучусь, караюсь, хоч плач.
Крізь роки несу сподівання,
Якщо тільки можеш –
Пробач!
11.10.2011р.
Пробач...
© Copyright: Людмила Лайтер, 2023
Свидетельство о публикации №123021400762
Свидетельство о публикации №123021400762
Рецензии