Игорь Рымарук. Сивы гривы зарниц...

Сивы гривы зарниц,
вся буграми дорога...
Слышу клич: "Оглянись!"
Оглянусь - на кого же?

Лишь опока золы -
золотыми степями,
что  насплошь заросли
соляными столпами.

Под копытом сгорает
внеземная расплата,
старые письмена,
новые письменята.

Нерастраченный гнев
обрубает коренья.
К искрам из-под копыт
воззывают каменья.

Сиві гриви зірниць,
вузлувата дорога...
Чую клич: "Озирнись!"
Озиратись - на кого?

Лиш опока золи -
золотими степами,
що всуціль заросли
соляними стовпами.

Під копитом змина
понадземна відплата
і старі письмена,
і нові письменята.

Незатуплений гнів
підтинає коріння.
До комонних огнів
промовляє каміння.


Рецензии