Игорь Рымарук. Сивы гривы зарниц...
вся буграми дорога...
Слышу клич: "Оглянись!"
Оглянусь - на кого же?
Лишь опока золы -
золотыми степями,
что насплошь заросли
соляными столпами.
Под копытом сгорает
внеземная расплата,
старые письмена,
новые письменята.
Нерастраченный гнев
обрубает коренья.
К искрам из-под копыт
воззывают каменья.
Сиві гриви зірниць,
вузлувата дорога...
Чую клич: "Озирнись!"
Озиратись - на кого?
Лиш опока золи -
золотими степами,
що всуціль заросли
соляними стовпами.
Під копитом змина
понадземна відплата
і старі письмена,
і нові письменята.
Незатуплений гнів
підтинає коріння.
До комонних огнів
промовляє каміння.
Свидетельство о публикации №123021401006