Игорь Рымарук. Недолгой была разлука...

Недолгой была разлука:
под твой полуночный кров,
как будто в ковчег голубка,
нагрянула птица-страх.

Пропели петелы третьи...
Вселенская боль и печаль,
как герб на мелкой монете,
горят на лбу у тебя.

До утречка слезы теплые
в пригоршню собирай.
Смажь заржавелые петли
скрипучей калитки в рай.

Недовга була розлука:
під твій опівнічний дах,
немов у ковчег голубка,
вернулася птиця-страх.

Пропіяли півні треті...
Вселенські болі й жалі,
як герб на дрібній монеті,
красуються на чолі.

Удосвіта сльози теплі
у пригорщу позбирай.
Змасти заржавілі петлі
скрипучої хвіртки в рай.


Рецензии