Гениальна в Божьей правде жизненная сущность

Среди жаркого вдруг лета да запрыгнуть в зиму,
В белоснежный пух безвесный – пусть меня обнимет;

В голубых седых туманах лёгкою пробежкой,
Поостыть, а иней в горсти, чтоб слепить в них снЕжки…

Ясно, что невыполнима эта моя прихоть,
Полюбуемся ж на зиму, на метели вихорь. 

Ведь зимы чисты картины, – сохранить бы совесть
Нашу, с юни б –  не маралась, в жизненную повесть.

Горя б не было, на лицах – и любовь и чуткость,
Гениальна в Божьей правде жизненная сущность…
13.02.2023 г.
Картина Ирины Поваляевой

 
Геніальна в Божій правді вся життєва сутність

Серед літа так жаркого заплигнути б в зиму,
Серед пуху снігового, хоч би на хвилину;

В голубих ось цих туманах охолонуть трішки,
Інею набрати в жменю і зліпити сніжки…

Розумію – нездійсненна ця ось забаганка,
Тож поки зима надворі – полюбляймо зранку,

Бо ж зими ось ці світлини, чисті – так би совість
Наша, з юні не плямилась, у життєву повість.

Не було б у світі горя, а на лицях усміх –
Геніальна в Божій правді вся життєва сутність…
13.02.2023р.
Картина Ірини Поваляєвої