Сьогодні я сказала Музі:
"Все! З мене досить! Не приходь!
Мій мозок день і ніч в напрузі,
Хоч знає це один Господь!
Не знаю вже про що писати,
В думках - одна лише війна,
І біль не можу вколисати,
В душі натягнута струна.
Неспокій, страх за Україну
Не відпускає ні на мить.
Здається, в серці теж руїни,
Бо так пронизливо щемить.
У голові постійно фрази
Про долю і про суть життя.
Забути хочу все відразу
Без зайвих слів і запитань.
Я хочу просто в світі жити,
Стрічати ранки й вечори,
Дивитись на волошки в житі,
На розмаїті кольори.
Завжди тобі раділа, Музо,
Та заморилась, тож прощай!
Звучать в душі акорди блюза,
Вже не заходь, не спокушай…"
Прощай, Музо
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123021107309
Свидетельство о публикации №123021107309
Рецензии