Игорь Рымарук. Чаша черная через край...
нас и так уже мало осталось, -
так чего же наряд гробовой
в красный день надеваешь?
Всех друзей и родных обошёл...
сатанеют в кармане дукаты -
в свет выходишь ты из ворот
врага милого поискать,
чтоб всю ночь эту до утреца
с ним на пару по барам шляться,
и в итоге кусками свинца,
словно крашенками, обменяться...
Чорна чаша наповнена вщерть,
і воістину нас небагато, —
що ж сорочку, пошиту на смерть,
одягаєш на свято?
Перевідано друзів і рід…
сатаніють в кишені дукати —
ти виходиш у світ із воріт
воріженька свойого шукати,
щоби ніч празникову оцю
з ним удвох протинятись шинками
й наостанок шматками свинцю
обмінятись, немов крашанками…
Свидетельство о публикации №123021103058