Игорь Рымарук. Один

Один как перст на целом свете
один как зверь —
ни слов шальные круговерти
ни сплетен сеть

ни в забытьи ни в алфавите
ни дар ни крест —
один как зверь на целом свете
один как перст

банальна схема — черной схимы
сухой закон
спасется - ведь у побратима
есть телефон

и даже Довбуша повадка
душа тонка
как передача, мол, занятна
и жду звонка

А у иного чуть иначе
да всё ж свое
и из него всё что захочет
супруга вьёт

ещё один ещё однише
а вон одна
у коей чаша нету горше
уже - до дна

а то невиданное дитятко
тот херувим
что кровным голосом воркочет—
и хоровым

а белы руки перевиты
узлами вен...
ужель впервой на этом свете
он сам-один

как речь - а не как разговоры
ты им не верь
ведь крик разогнутого слова
один как зверь

ужель впервые довелося
за столько лет
услышав - не расслышать вовсе
такой завет:

все больше звёзд над Вифлеемом -
но каждый сын
которого не узнаём мы
идёт один.

один як перст у цьому світі
один як звір —
ні словеса несамовиті
ні поговір

ні в забутті ні в алфавіті
ні дар ні хрест —
один як звір у цьому світі
один як перст

банальна схема — чорна схима
сухий закон
врятується — бо в побратима
є телефон

бо в нього Довбушева вдача
душа гонка
цікава каже передача
і жду дзвінка

а в іншого інакше трішки
та все ж своє
і з нього ретязь як з опришка
дружина в’є

а ще один а ще одніша
а геть одна
в якої чаша найгіркіша
бо вже — до дна

а те невідання діточе
той херувим
що рідним голосом туркоче —
та хоровим

а білі руки перевиті
разком судин…
невже уперше в цьому світі
він сам-один

як мова — а не як розмова
котрій не вір
бо зойк розіпнутого слова
один як звір

невже уперше довелося
за стільки літ
почути — й не розчути досі
такий завіт:

множинна зірка Віфлеєму —
та кожен син
якого ми не впізнаємо
іде один.