Розстріляна душа...
О, як болить...
Ні рими біль не гоють, а ні проза.
Крик мовчазний у всесвіти летить
І відмовляється це все сприймати розум...
Розстріляна весна...
Та все одно
Розквітне незабаром білим квітом.
І проросте нескорене зерно,
І буде ворог знищеним, побитим.
І буде мир, добутий у боях,
Повернуться героями додому
Всі наші хлопці.
Й стріне їх в дворах
Бузок квітучий...
І відступить втома.
Розстріляна душа...
О, як болить -
Ні проза біль не гоїть, а ні вірші.
Його лікує віра в світлу мить,
Вона вже поруч -
Вже пройшли страшніше...
10.04.22
Розстрiляна душа
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123020808392
Свидетельство о публикации №123020808392
Рецензии