У двох приблуд історії подібні
і простота свята.
Відплакав дощ, летять сніжинки дрібні
крізь душі і літА.
Час відболів, ходи не припинивши,
а пам'ять тут, як тут.
Навчились ми, у самоті і тиші
кроїти свій маршрут.
Такі прозорі, що наївність сяє,
мов світлячки малі.
Хвилина кожна видається раєм
з тобою на Землі.
У двох приблуд тепер одна дорога
і радість теж одна.
Ми - дві душі, що відшукали Бога,
блукаючого в снах.
Не відаєм, що завтра напророчить
безхмарній простоті.
Дивлюсь на тЕбе через Божі очі
намріяних світів.
У двох приблуд...
© Copyright: Ева Сокол 2, 2023
Свидетельство о публикации №123020704882
Свидетельство о публикации №123020704882
Рецензии