Сад скинув мокре листя - вмить.
Мовчить - засмучений, прозорий.
Крізь нього видко двір і зорі,
І те, що ще йому болить...
Я по ковточку щастя п'ю.
Я заручилась з небокраєм!
Неначе на порозі раю,
Одна - розгублено - стою.
Чи може Місяць засліпить?
Я вільна, чи я птах у кліті?
Як душу, оголивши віття,
Сад скинув мокре листя - вмить.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Сад мокрых листьев сбросил груз".
http://stihi.ru/2011/04/15/2271
Сад скинув мокре листя вмить
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123020502860
Свидетельство о публикации №123020502860
Рецензии