Лютує вітер в сірих пасмах
Заскреженілого безшумного дощу,
І на сопілці грає Марсій
Співочу пісню свою сумну.
Покрила крига очерети,
Низка птахів летить у далечінь
На білих крилах мандрувати
Вони так мріяли лишень.
Вогка сутула непогода
Сідає на коня, неначе буровій.
Її найбільша насолода,
Розвіяти вітра у поштовій.
О, де ж ти, справедливе сонце,
Чому зітхає так верба,
Чом на землі моїй, чужинце,
Людська, без імені журба?
Журба
© Copyright: Надежда Устинова, 2023
Свидетельство о публикации №123020309070
Свидетельство о публикации №123020309070
Рецензии
