Ми зрозуміли надто пізно,
Що й порожнеча має смак.
Крихких думок іржу залізну
Слів не подужає наждак.
Чуттів багаття відгоріли –
Гірка омана полину,
Змарнілим долям, чорно-білим,
Не чатувати на весну.
За все є сплата по рахункам –
Серця знеструмлені давно,
Самотність – вищим порятунком,
Мов пташка, вдарила в вікно.
30 січня 2023 р.
Сплата по рахункам
© Copyright: Кузьменко Василий, 2023
Свидетельство о публикации №123020302792
Свидетельство о публикации №123020302792
Рецензии