Ти не вiриш в своi таланти
І соромишся знов та знов.
А таланти твої – атланти,
Що на плечах несуть любов.
Я в таланти твої так вірю,
Як не віриш і ти сама.
Від талантів твоїх у вирій
Зазбиралась страшна зима.
У таланти повір і в себе,
І пиши про любов вірші...
Чую я, як атланти й небо
Вірш диктують твоїй душі...
Свидетельство о публикации №123020107923