Може, гарний рядок і не стане ніколи віршем,
Може, він буде кращим із кращих у вічних чернетках,
Але щастя вже в тім, що спіймав я його у тенета,
Що з'являється в думці про нього божеественний щем.
Боже, Боже ж ти мій, як я вдячний Тобі за рядки,
За слова, за чернетки, за поклик і щастя натхнення,
За можливість у віршах злітати над сірим буденнням
І лишатись у вічності порухом серця й руки.
Навіть перший, єдиний, рядок, що в чернетках застиг,
Що ніколи не викличе інших і віршем не стане, –
Навіть він – той, єдиний, – заводить в найкращу оману,
Що, мій Боже, у кожному слові я – Ти...
Може, гарний рядок i не стане нiколи вiршем
© Copyright: Миклош Форма, 2023
Свидетельство о публикации №123020106183
Свидетельство о публикации №123020106183
Рецензии