Тішився місяця блищик…
Стрімко світліла земля!
Зірка ясна, наче мрійник,
Ніжно мигтіла здаля.
Знову засипало стежку
Білим пухнастим сніжком.
Річки веселу мережку
Лютий сховав під льодком.
Верби відчули тремтіння
Від прохолоди вітрів.
Ліс облило мерехтіння
Божих далеких світів.
Йшла по землі гармонійність,
Сяйвом торкалась вершин.
Легіт* вселяв мелодійність
В ноти сріблястих долин.
Сяяла ніч ніжногранно,
Місяць цнотливо зітхав.
А на світанку неждано
Ворог війну розпочав…
*Легіт - легкий приємний вітерець.
Зруйнована гармонiйнiсть
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123020100447
Свидетельство о публикации №123020100447
Рецензии