Спочатку - той, що о четвертiй тридцять
А потім – той, о п'ятій. Потім – всі.
Всі потяги у всій своїй красі,
І тисячі людей, і людські лиця
У вікнах... Світ невпізнаних, незнаних
Облич і губ, з яких не чути слів,
А я хоч слово чути би хотів,
Коли ятрить пітьма душевні рани.
А потяги – із темряви, нестримні –
З'являються і в темряву летять...
Я о четвертій тридцять зустрічать
Їх мушу, наче невідомі рими...
Свидетельство о публикации №123020103293
І як, шаноўны Міклаш, тыя нястрымныя цягнікі паспець сустрэць, каб пачуць хаця б некалькі слоў для душы?!
З павагай да Вас і Вашай цудоўнай паэзіі,
Ядвига Довнар 01.02.2023 19:15 Заявить о нарушении
Миклош Форма 01.02.2023 21:44 Заявить о нарушении
Але ж напісанае Вамі, вядома ж, прачытала.
Ядвига Довнар 01.02.2023 22:01 Заявить о нарушении