Забутий смак

Забутий смак прихованих думок
Сховав я так, що й люстерко безсиле,
Несе мене крізь терни до зірок,
Бо саме там моя скарбниця сили.

Думки про єдність світла й темноти,
Добра та зла, любові й ворожнечі,
Надскладності й вершини простоти,
Наповненості сенсом й порожнечі.

Адже дуальність – матриця всіх душ,
В якій існує безліч варіантів,
На крихітку гармонію поруш –
Торкнись чужих думок, життів, талантів...

Вчиняю іншим біль? – Себе кляну,
Адже безкарним зло не може бути,
Я не відкрию в тому новину:
Ми всі – єдине, Небом не забуте!

Творю добро комусь – собі роблю,
Бо те, що зовні – те й в душі панує,
Краплинки-душі, я вас всіх люблю!
Одна реальність матриці існує.

Ми – мов пролиті краплі дощові,
А поміж них – безглузді протиріччя,
Допоки в цій реалії живі,
То й тимчасові носимо обличчя.

Забутий смак... я знаю, що завжди
В усіх світах існую поза часом,
Всевишнім був направлений сюди,
Уроки щоб засвоїв з вами разом!

31 січня 2023 р.