Кричала гучно тишина,
Невдало вгамувавши муку.
Вагаючись, у ніч без дна -
Покірно опускаю руки.
По шереху наосліп йду -
У листя знову новосілля.
Воно горбочками розсілось,
ховаючись в моїм саду.
І колихаючи жагу,
ніч захопилась горицвітом!
Надворі осінь, а не літо!
З дощем розвіяла нудьгу...
Кричала гучно тишина,
Невдало вгамувавши муку.
Не витримавши з ніччю злуку,
Спросоння - Місяць - застогнав...
Вільний поетичний переклад власного вірша "Полна ночная тишина".
http://stihi.ru/2010/10/07/2082
Кричала гучно тишина
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123013103490
Свидетельство о публикации №123013103490
Рецензии