Ще один день, коли Альфа-Омега німУє...
Вибач, зову Тебе, Господи Праведний, всує...
грішна людина, творіння величне Твоє...
Боже, Ти древній, як всесвіт і може напУтав,
давши нам влади і грОшей вбиваючі пута?
Може глузуєш, що вибір усе-таки є?
Ти ж Абсолют! І творити нас мав по подобі!
Чом ми тоді не в Любові живЕмо, а в злобі?
Крові жадаємо брата і цнОти сестри?
Ти ж всемогутній! Зроби, щоб не гинули діти!
Чом дозволяєш творінь своїх бісові мітить?
Радість у чім від кривавої підлої гри?!
Правда, що все по Твоїй відбувається волі?
Ми зАвжди - Єва й АдАм - легковажні і голі,
Промислом Божим приречені на суєту
марну, пихату... що в старості намертво душить.
Мстишся завіщо безсмертним, просвітленим душам,
їх на Землі прирікаючи на самоту?!
Самота
© Copyright: Ева Сокол 2, 2023
Свидетельство о публикации №123013002246
Свидетельство о публикации №123013002246
Рецензии