Не один десяток років за плечима...
Замели снігами їх далекі зими...
На життя ми дивимось очима...
Вже не так, як були молодими...
Тільки спогади нам пам'ять залишила...
Відмотати б стрічку нашого життя назад...
Було всього, було що і роки веселили
Молодість була мов той весняний сад...
Рік за роком, вже і старість на підході...
Тільки це ще зовсім не біда
Жили б собі, корпались би в огороді,
Та спокійно жити не дає війна...
Вже й онуки наші підростають...
Серце крає і болить за них душа...
Сніг сріблястий все кружляє і кружляє
Спокій я шукаю у своїх думках...
Фото из моего архива
Моi думки...
© Copyright: Людмила Савицкая 2, 2023
Свидетельство о публикации №123012805851
Свидетельство о публикации №123012805851
Рецензии
Війна всім спокою не дає, та буде і їй кінець. З пов.
Игорь Ярин 01.02.2024 21:53 • Заявить о нарушении
Игорь Ярин 01.02.2024 21:53 • Заявить о нарушении
Дякую за розуміння, Игорь!
З теплом душі і повагою,
Людмила Савицкая 2 02.02.2024 18:08 Заявить о нарушении
З теплом душі і повагою,
Людмила Савицкая 2 02.02.2024 18:08 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.