Ку-ку!

Лишивсь тільки лютий, а все ще не йде зима.
Вона – мов той мир, що його нам зовсім не треба.
І я вже не знаю, чого там і де нема:
Чи совісті в серці, чи Господа Бога на небі.
Вже ляскають танки крізь «gut»и,«ура!» і «хі-хі»:
На бідну голівоньку – такі мегатонни зброї!
Все глибшає вбивцям бездоння моїх гріхів.
Все ближчає світ до третьої світової.
І вже не розсікти – Гордієві вперті вузли:
Отруйні міазми, криваві жнива і обжинки.
А моженьки -- просто втомилися ангели злі
Безбожжю земному, в вогонь, вирізать сніжинки.
Залишмо для пекла. Ну що ж ми так любим вогонь?
Все палим і палим -- розбіглися навіть зими!
Що ж рідну країну не шкода нам – в полігон?
Будинки – в мішені? І лупимо бойовими?
Ну що ж ми так швидко втомились нести хреста?
І так – до останніх! – обжерлися урожаю?
Дивлюсь на екрани – нема ні рогів, ні хвоста,
Всі люди як люди – а кожному жить заважаю!
Ох, нам би заметів! Снігів – і в мізки, і в рот!
Щоб трохи остигли – від піни скаженого бігу.
Та тільки де взяти – як навіть у щедрих щедрот
У висхлому січні не вимолиш пригорщі снігу?
Ох, як я втомилась! Від вашої сили. Від правд.
Від страху. Від цирку. Від крику глумливих пародій…
Та майте ж терпіння. Ще трішки. Зроблю пару справ –
Земних, невідкладних – і можна спокійно відходить.
А з’їм пиріжечок. І чашечку вип’ю чайку.
Приреченим в прірву – конвеєр повзе неухильно.
І в шибку розбиту зроблю вам всім носик: -- Ку-ку!
Отут ви праві – що стара вже давно божевільна.
                28.01.2023