Палаємо… Щось сталося зі світом…
Мерзенний дух ракетами гатить,
а навкруги без сліз вмирають діти…
Без сліз, бо смерть нікому не болить,
коли біда не в тебе, а в сусіда,
нехай і за парканом, що за крок…
Бо навіть час збивається зі сліду
в пустелі вже не сяючих зірок
мого народу, поки ще живого…
Бо простір рветься в клаптики від мін,
що розривають випалене Слово,
що нині перетворене на тлін…
Бо геть нікому в пафосних берлінах
не стало ясно те, що дим війни
проходить скрізь багатств безглуздих стіни…
Бо тільки усвідомлення вини
за світ, де все не так, рятує серце
від аритмії тих кривавих втрат,
які приводять душу до інерцій
від вибухів, що знищили дитсад…
Бо тільки нам, на жаль, потрібні квіти,
і тільки нам доступна їх ціна…
Палаємо… щось сталося зі світом…
Тим світом, що майбутнього не зна…
Вiйна
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123012708300
Свидетельство о публикации №123012708300
Рецензии