Постійно в дорозі. Постійно пустий від наповнень.
Притриманий часом і звільнений простором йду.
Сухими вітрами звиваючий радощів повінь,
творю собі щастя з дурниць, що гудуть про біду.
Благаю про листя у березня, звитого з квітня,
і тихо шепочу у вухо зимі щось про те,
як мить проростає у сутність думок однолітніх,
надісланих янголом в серце людини пусте.
І все, що минає, стає на екрані рядками
благеньких прохань, чи то вверх, чи то вниз - я не зна,
щоб потім відбитись на стінах природи як храму,
де всяка молитва - то просто звичайна луна…
Луна
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123012708263
Свидетельство о публикации №123012708263
Рецензии
