Слова безсилі. Дотику аншлаг
метеликів барвистих творить зграю...
здається, кров у венах закипає,
чаклує вправно маг.
Йому належу. Хто б що не казав,
по власній волі я щаслива бранка...
богиня, пересмішниця, коханка
без щонайменших прав.
В очах глибоких лісу таїнА :
цілющих трав й боліт смертельних риси...
пірнати в очі ці - страшенний ризик,-
незрима глибина.
А як пірнеш - назад нема шляхУ,
бо душі людям роз'єднать несила...
Я все життя Любов в собі носила,
щоб не прийнять пиху.
Коханий маг, найбільше із чудес
тебе зустріти в світі ілюзорнім!
Зійшлися пазли, вистроїлись зорі
по промислі Небес.
Найбiльше iз чудес
© Copyright: Ева Сокол 2, 2023
Свидетельство о публикации №123012602967
Свидетельство о публикации №123012602967
Рецензии