Зима. Зима. Зима. Зима...
Кохання ми замовчували скiльки...
У просторі навколо плям нема.
Є я i ти, коханий, тiльки.
В полонi вiчностi життя земне, —
Без нашого минулого й майбутнього, —
Ти обiйми мене, зiгрiй мене.
...I бiльшого не треба вiд Могутнього.
Ти обiйми мене, зiгрiй мене,
Щоб я не вирвалася з твоїх рук.
Без спогадiв тепло неначе стомлене,
Несхоже так на подих наших губ.
І гріють спогади весни серце,
І зігріваються думки, мов близ багаття.
Ти обiйми мене, зiгрiй мене.
Багато це для мене значить...
Так багато.
Ти обiйми мене, зiгрiй мене...
© Copyright: Лара Антонова-Григорьева, 2023
Свидетельство о публикации №123012300548
Свидетельство о публикации №123012300548
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.