С. I. Я

­Як би ти не волів, їй тебе не минути.
Ні по смерті снігів, ні на часі вишневих штормів,
не зупиниться схід, де зникають мінути,
оголивши довкілля для співу нічних цвіркунів.
Подивись і почуй серенаду. Чюрльоніс.
Світ на мить усміхнувся йому і не визнав його.
Саме так на янтар наповзатиме онікс.
Саме так в метушні-суєті зволікає любов.
Сніговик так несе в своїм серці сніжинку,
і не марить тепла і не кличе весну наяву.
Втім прямує трамвай у депо без зупинки,
намистини роси не мережать замерзлу траву.
В пореділому плетиві вбачити шворку
трохи легше, ніж голку шукати у вічнім снігу.
Подарую тобі бірюзову пацьорку
з видноколових куль - від біди, на любов, на жагу.

Світлина: Софія Іванівна Яблонська (15 травня 1907, Германів, нині Львівський район, Львівська область ; 4 лютого 1971, острів Нуармутьє, Франція)
українська та французька письменниця, журналістка, мандрівниця, фотографиня.