Зялёная карэта
начны, мокры
космас двара,
узьніклыя зь ніадкуль,
мы калі-небудзь
растворымся ў "ніколі",
тут і зараз жывыя,
бацька й дзіцяці.
Уключыў на тэлефоне "Зялёную карэту", і ты падпяваеш - няўмела,
але ўпэўнена - так,
як крочыш праз лужы
ножкамі ў чорных
лакавых боціках.
Гэта песьня пра вясну,
хоць зараз і восень,
і нам падаецца,
што да дома ўжо блізка -
і праўда, блізка.
Зараз восень, а песьня -
пра вясну.
І таму я
мацней сьціскаю
тваю маленькую далонь,
перадаючы прывітаньне
далёкім-далёкім вёснам
вялікага твайго жыцьця,
да якіх мне будзе не дакрануцца
ні пацалункам, ні позіркам,
ні аклікнуць цябе
ў той сьветлай, зьзяючай далечыні
27.09.2022
Свидетельство о публикации №123012000836
ночью, мокростью двора,
появившись ниоткуда
растворимся в никуда,
настоящие, живые,
здесь, сегодня,
сын и я.
Песню про «Вагон зелёный»
записав на телефон,
я включу – ты подпеваешь
вразнобой, но убеждён-
но когда идёшь по лужам
в чёрных лаковых
ботинках,
как в отцовских сапогах.
Осень. Песня о весне.
Кажется, что дом уж близко.
Правда: близко, это так.
Осень с песней о весне.
Потому
сильней сжимаю
твою малую ладонь,
как привет передавая
вёснам, что ещё пройдёшь
долгой жизненной дорогой,
дотянуться б к ним – никак
поцелуем, и ни взглядом,
даже не позвать тебя
в той сияющей и яркой
убегающей дали...
словно облако в пыли.
Игорь Нехаенко Одесса 24.02.2023 15:18 Заявить о нарушении
Артём Мудрин 21.10.2023 00:05 Заявить о нарушении