Город грёз

   

Я улетаю произвольно
В город капризов, в город грёз –
Витает в мании фривольной,
Подарок дорогой до слёз…
Моя фантазия рисует
Путь-отраженье в зеркалах,
Воображением существует,
А может просто в чудесах?
Конечно все здесь атрибуты:
Есть тротуары, переход –
Дома глядятся в нём напротив,
И фонари бегут вразброд.
Ветви дерев в туманной сени,
Словно пришли с других миров,
Плывут под ноги длани-тени
В цветном озёрце среди снов…
А под зонтами, глядь, неспешно
Людей поток, иль променад?
И даже здесь ничто не вечно,
Как и на небе звездопад…
…От города мечты светлеет,
Который взялся ниоткель –
И вашу душу пусть согреет
Сей неземной блаженный хмель…
20.01.2023 г.


    Місто мрій

Я  відлітаю мимовільно
У місто примх, у місто мрій,
Воно красиве і цивільне
У подарованій порі…
Моя фантазія малює
Шлях-дзеркало у відбитті
І хоч в уяві лиш існує,
А може в напівзабутті?
Нараз всі в ньому атрибути:
І тротуари, й перехід –
Будинків нам не оминути,
Та й ліхтарі біжать врозбрід.
Гілля дерев в тумані синім,
Немов прийшли з других світів,
Пливуть під ноги довгі тіні
У райдужнім озерці снів…
Під парасольками неспішно
Людей потік, чи променад?
І навіть тут ніщо не вічне,
Як і на небі зорепад…
…Вдалось побути в місті мрії,
Яке взялося з нівідкіль –
І вашу душу хай зігріє
Цей неземний блаженний хміль…
20.01.2023р.