Знемога
Шумів різкий холодний вітер.
Згадалось слово "вітролом",
Бо він ламав нещадно віти.
Тремтів від вітру навіть дах,
Сльотою бралася дорога,
В душі з'являвся тужний страх,
Тягнуло смутком від порога.
На ранок вітер врешті стих,
А дощ залишив слід прозорий.
Послало сонце ясний штрих
І розбудило день бадьорий.
Ураз повіяло теплом
І небо вкрилося серпанком.
Знемоги лагідне крило
Сяйнуло змахом обіцянки.
З небес, немов із джерела,
Лилась мелодія блаженства.'
Надія в серці ожила,
Що світ позбавиться шаленства*.
*Шаленство (тут) - нестримний гнів, лють, навальність, божевілля.
Свидетельство о публикации №123011907812