Сiчень Пер. Риммы Батищевой

     Тоді вирувала скрізь сутінь стара
     І мрій оберемок розсипавсь під ноги...
     Очам не було рятівної вологи
     І день заступила безжальна мара...

     А січень знов сипав холодним дощем,
     Все небо сховалось безглуздо за хмари...
     І кат вимагав божевільної кари,
     І серце спускалось в задушливий щем..

     На голих гілках так заклякли птахи,
     Що вже не співали осанну Творцеві...
     І ніжність зомліла у клітці серцевій...
     І слухали дощ потемнілі дахи...

     О, скорше би сонце рятунком на ранок!
     І світло теплом переможним на рани!

                Перевод - Риммы Батищевой

Тогда бушевала сквозь темень карга.
И под ноги грёз череда осыпалась…
И влаги насущной очам не хватало,
И день заслонила безжалостно мга…

Январь снова сыпал холодным дождём
Всё небо укрылось бездумно за тучи…
Палач угрожал страшной карою мучить,
И в сердце спускался тоски тяжкий ком…

И птицы застыли на голых суках,
Создателю больше не пели осанну…
И нежность сомлела сердечною раной…
И слышался дождь на пустых чердаках…

Скорее бы солнце явилось спасеньем!
И свет воссиял бы как ран утоленье!