Дим Вiтчизни
Як часто повертаюсь я додому
У мріях, у думках і уві снах!
То вийду на дорогу невідому,
То раптом заблукаю у пісках.
Іду, іду… Вдихаю аромати,
Вдивляюсь у далекий горизонт,
Миттєво забуваю про гармати
І про ворожий хижий легіон.
О, дим вітчизни! Він такий жаданий,
Хвилює серце до кінця життя,
Та тільки ворог лютий, невблаганний,
В його душі немає співчуття.
А як же хочеться напитися з криниці,
Припасти до духмяного стіжка,
Відчути запах зрілої пшениці
І ніжну прохолоду бережка.
Щодня, щоночі вісті про наскоки,
Тремтить душа від страху мимовіль.
О, проклята війна! В душі - неспокій
І невимовний неймовірний біль!
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123011706948
Свидетельство о публикации №123011706948
Рецензии