як привид блукаю у білій сорочці,
на чорному небі немає зірок.
місяць як яблуко на понитОчці,
повисло у хмарах, у владі думок.
захмарилось каторжно - не розвиднІєш,
тумани лягли аж до самого дна.
я йду безперервно, огорнута в мрію,
а морок нехай огортає імла.
я йду в нікуди - чи мене там чекають?
чи сутінок-затінок - прихисток мій?
як взнати ту долю якої жадаєш?
чи зілля варити? хоч як розумій.
у темряві ночі, за подихом вітру,
за криком моїм, що з душі вирина,
хтось слідом іде, місяць на понитОчці
безсоромно в свою кишеню вкрада.
крадеться як злодій моїми слідами
незримий незвучний вчиняючи бунт -
земля крижана під босИми ногами
розверзнеться вкрай, і хапаюсь за ґрунт...
Как привидение в белой рубашке - укр
© Copyright: Уца Елизавета, 2023
Свидетельство о публикации №123011604320
Свидетельство о публикации №123011604320
Рецензии