Я так довго чекав свою весну,
Та без тебе у ній не буде тепла,
Все наївно марю, і чогось жду
Кохана, я бажаю твого листа.
Я вважаю, що нема більшої вроди, ніж ти є,
Твої очі, посмішка, брови...
З тобою наче живий, так серце скажено у грудях б'є,
Коли ти поряд, я не відчуваю болю.
Наче птах той, випущений на волю,
Мої крила незламні, опановую небо, гори,
Мені усі стихії світу підвладні,
Ти надихаєш мене, я навіть паную над морем.
Усі боги мені заздрять , коли бачать щастя в моїх очах ,
Тому що ними я бачу тебе, земним поглядом.
В тобі одній моя слабкість і міць, моя воля та заслання,
Ти здатна змінити моє самопочуття одним подихом.
Я не іграшка, не схожий на безвольну тварину,
Просто твої чари…голос твій солов'їний,
Він лікує печаль мою, смуту, дарує силу,
Ти Богиня, я схиляю голову перед тобою, мила.
Мира
© Copyright: Полтавский Олег, 2023
Свидетельство о публикации №123011400406
Свидетельство о публикации №123011400406
Рецензии