Чорні собаки кусають нам п'яти,
Нам вслід якісь люди жбурляють лопати,
З тих лопат осипається чорна земля,
Яку вони гризли, щоб нас закопати.
Ми відірвались від землі, як іскри від вогню,
Ми злетіли у небо, мов жаринки над багаттям.
У небі ми шукаємо дорогу свою,
Летимо все далі, за своїм щастям.
На нашім шляху липка павутина,
Там павуки ковтають вже слину,
Та їхня слина застряє їм у горлі,
А ми летимо, ми вільні і горді.
Відірвавшись від землі, як іскри від вогню,
Злетівши у небо, мов жаринки над багаттям,
Нарешті ми знайшли дорогу свою,-
Ми летимо, ми разом,
зі своїм щастям.
летимо
© Copyright: Анатолий Ник Галич, 2023
Свидетельство о публикации №123011308756
Свидетельство о публикации №123011308756
Рецензии