Зима сумує
Щось сумує зима, може, хвора?
Як дізнатись? Не скаже вона…
Білим снігом втішала учора,
А сьогодні весь день, як хмільна.
А вночі мені ранок приснився:
Я морозний вдихала пилок,
Що на землю слухняно стелився
І нагадував безліч бджілок.
Променилося радісно небо,
Самоцвітом світилась лазур,
І не снігом, а квітами степу
Чарував лебединий ажур.
Снігурі щебетали на гіллі,
Притягали яскравим вбранням,
А хмарки, зачепившись за шпилі,
Додавали затишку гілкам.
Я прокинулась - небо у хмарах,
А зима зажурилась до сліз.
Може, вітер навіяв у марах*
Неминучий життя фаталізм?..
*Мари (множина) - мрії.
Зима сумуе
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123011307084
Свидетельство о публикации №123011307084
Рецензии